Загрузка. Будь-ласка, почекайте...
| з днем народження! |
| З днем народження, гімназіє! Бувають у світі великі дива, Сторічна матуся завжди молода! В ній гомін весняний і молоді сміх, Збирає під крила науки усіх. Джерела в ній дружби, джерела в ній знань, Джерела відваги, джерела змагань, Джерела струмочками в світ потекли І славу про матір свою рознесли. Гімназіє рідна, матусю моя, Та була і в тебе сторінка сумна. Загарбник у нашім краю панував, Він мову і віру твою зневажав. Та доньки-пластунки й синочки-орли До рук своїх зброю відважно взяли. В підпіллі в УПА, у відкритих боях, О, скільки лягло їх у наших полях. Їм вічная пам’ять, а слава тобі, Що мудро навчила ти діти свої. Всевишній Отець волю знову нам дав, У стінах твоїх сміх новий залунав. Вже знову юнацькі струмочки течуть, Про мудрість твою вони славу несуть. Радій, молодій, о гімназіє-мати, Щоб друге сторіччя колись святкувати! Наталія Фацієвич Вона тебе чекає – гімназія твоя... За вікном кружляє, пада білий сніг, Морозні візерунки виблискують на склі. Та лиш думки-лелеки летять кудись удаль, Залишивши у серці то радість, то печаль... Лиш спогади далекі з’являються в душі, Чарівний світ дитинства, і...вже нові шляхи. Гортаю, немов книжку, ураз своє життя І знаю, що попереду чекає майбуття. І на одній сторінці з’явилася вона: Така привітна й світла – гімназія моя. Відкрила свої двері дорослим і малим, Навчила жити праведно в тім світі чарівнім. ...Минає час так швидко за партою щодня, І ось уже позаду шкільне моє життя, Де кожну мить лунає дитячий ніжний спів, Де спокій, де затишшя, життя надій і снів, Де в погляді учителя ти зустрічав любов, Де мав найкращих друзів, де так кипіла кров. Там кожної хвилини ти серцем відчував Святий Господній захист, там шлях свій починав. ...А зараз перед нами усі шляхи відкриті- Ми вже випускники, та лиш щодня, щомиті У серці щемить гірко, крадеться в нім печаль: Ми змушені залишити гімназію, на жаль. І знаю я, що кожен збудує власний шлях До щастя, до любові, та все одно в думках Лунати буде голос. Це серце розмовля: Вона тебе чекає – гімназія твоя...! Тоді з очей непрохана покотиться сльоза, Тоді пору дитинства ураз ти пригада, А серце тихо-тихо у грудях промовля: Вона тебе чекає – гімназія твоя... Валерія Драбінович Перше знайомство з гімназією Подих вітру осіннього згадую часто, З ним – омріяну зустріч з тобою. Навкруги все незнане таке і цікаве, Оповите красою й любов’ю. Перший дзвоник осінній покликав у клас, Там учитель наш добрий чекає на нас, Там знання здобувати я буду щодня, Тут всі рідні мені, наче вдома рідня. Час летить так невпинно і швидко, Ми його зупинити не в силі? І ніколи вже нам не забути Дні, прожиті в гімназії милій. Іванна Панчук У гімназії я вчуся У гімназії я вчуся, Про майбутнє не журюся, Тут хороші вчителі, Добрі, милі й чарівні. Клас наш зветься 1-Б, Зустрів радісно мене. Разом дружна ми сім’я, Гімназійна дітвора. Анна Колбаснікова дальше >>> |
