Загрузка. Будь-ласка, почекайте...
| Історія |
Сторінки історії Alma Mater Рогатинська гімназія імені Володимира Великого – заснована на початку XX-го століття. Це був час пробудження, відродження, духовної обнови, шукання доріг до кращої долі, політичного прозріння і боротьби за свої права. У нашому краї ця свята справа творилася умами і руками священиків. Міцною і надійною підвалиною української гімназії в Рогатині стали Заланівські курси, засновані у 1906 році священиком Омеляном Ваньом, високодуховною і високоосвіченою людиною. Курсанти з відзначенням складали іспити в українській державній гімназії у Львові. У лютому 1909 року українське освічене громадянство на Загальних Зборах одноголосно підтримало рішуче і авторитетне слово отця-декана Степана Городецького про заснування на початку 1909-1910 шкільного року приватної української гімназії філії Українського педагогічного товариства «Рідна школа» в Рогатині. На посаду першого директора гімназії було запрошено Михайла Галущинського, сина священика, великого поборника української національної ідеї. 15 вересня 1909 року відбулося урочисте відкриття гімназії зразу з трьома класами, які підготував отець Омелян Ваньо на курсах у Заланові. Двоповерхову будівлю було зведено на народні кошти всього за шість місяців. Старанням священиків, громади, директора, вчителів гімназія стала справжнім духовним вогнищем в Галичині. Учителі ревно дбали про виховання гімназистів у пошані і любові до християнських чеснот, про плекання високих ідеалів служіння рідній землі. В 1913 році старанням вчителів д-ра Никифора Гірняка та Миколи Бабина заснована організація «Пласт». Наплив учнів був таким великим, що виникла потреба у будівництві у кілька разів більшої споруди. Завдяки активній праці комітету, всієї громади Рогатинського повіту, сприянні меценатів з усієї Галичини і з далекої Америки велику споруду, яка і сьогодні є архітектурною окрасою краю, було освячено у вересні 1912 року. Перша світова війна перервала навчання. У Січові Стрільці пішли вчителі і старші гімназисти. Вони сформували Рогатинську сотню. Вело їх нестримне бажання у цьому вихорі великодержавницьких інтересів здобути власну волю і незалежність. Першим командантом УСС став Михайло Галущинський. У післявоєнний час польська влада декілька разів закривала гімназію. Однак активна участь у долі гімназії Митрополита Андрея Шептицького, який два рази відвідував її особисто, рятувала цю цитадель високого духа і науки від остаточного знищення. У 1930 році на базі гімназії було відкрито Малу Духовну Семінарію. У 1931 році Головна Управа товариства «Рідна школа» відкрила нову гімназію під назвою «Приватна коедукаційна гімназія імені князя Володимира Великого». Шкідливою морально і політично визнала діяльність гімназії радянська влада, яка з приходом у Галичину у вересні 1939 року закрила її остаточно… Ліквідувавши гімназію, нова влада не змогла ліквідувати її дух, що назавжди оселився в свідомості і серцях наших краян, що передавався і передається від покоління до покоління. На новій хвилі духовно-національного відродження було повернуто до життя Рогатинську гімназію імені Володимира Великого. 1 вересня 1991 року з Божим благословенням нове покоління рогатинців увійшло в історичну будівлю славної гімназії, щоб продовжити важливу справу своїх великих попередників. Першим директором став колишній гімназист Богдан Бандура.   1992 рік – посвячено гімназійний прапор, відроджено діяльність Пласту. 1993 рік – започатковано випуск літературно-мистецького часопису «Рогатинські світанки». Головним редактором став Богдан Дидик; 1997 рік – перший випуск у відродженій гімназії;   2000 рік - підписання угоди про співпрацю з Національним університетом «Києво-Могилянська Академія». Рогатинська гімназія стала колегіумом НаУКМА. 2005 рік – Рогатинська гімназія стала науковим майданчиком Всеукраїнського експерименту «Виховання духовності, національної свідомості особистості на засадах християнської моралі та національних цінностей українського народу». 2007 рік – підписання угоди про співпрацю з Українським Католицьким Університетом. В історії гімназії золотом викарбовані імена духовних опікунів, громадських діячів, педагогів доброчинців. назад |
