Наші меценати » Рогатинська гімназія імені Володимира Великого

Рогатинська гімназія


Вітаємо Вас на сайті Рогатинської гімназії
  • Текст: меньше
  • Текст: страндарт
  • Текст: больше

Наші меценати


Орест Шенкірик (Оскар Шенк)


Оскар ( Орест) народився в селі Боківна на Підгаєччині у родині місцевого священника о. Володимира Шенкірика. Його брат був адвокатом у Рогатині. І батько, і брат дуже турбувалися за Рогатинську гімназію, у якій вчився Орест і звідки разом з професорами і провідниками він пішов добровольцем до Українських Січових Стрільців. Пройшовши вишкіл, вступив до сотні Легіону, був поранений на Боднарівці під Львовом.
Внаслідок програної війни разом з частиною Української Армії опинився у Чехословаччині. У місті Юзефові здав матуру, Празі закінчив правничі студії в місцевому університеті. Одержав чеське громадянство і одразу ж був покликаний до війська згідно закону. Там він вступив у старшинську школу в Літомержі, а пізніше, до військової академії, сподіваючись на кар'єру військового аташе. Але політичні події у Центральній Європі перервали його навчання.
Під час Другої Світової війни Орест Шенкірик був старшиною в одній із дивізій словацької армії на Східному фронті. Під час перебування на Україні йому вдалося відвідати свою хвору матір в Рогатині. З тих часів залишив Орест Шенкірик книгу спогадів, яка називається "Місто Мелітопіль". У ній розповідається про долю українського солдата у словацькій армії на початку Другої Світової війни, про його поневіряння,пригоди, смішні і трагічні випадки з військового життя, незабутні зустрічі, одна з яких схвилювала помічника словацького генерала Малара до глибини душі. Це була зустріч з українською дівчиною Оксаною Бовтушенко, завідуючою місцевої бібліотеки. При прощанні вона подарувала йому книжку Коцюбинського "Тіні забутих предків" з пам"ятним написом.Тільки через шість років, перебираючи папери, знайшов колишній вояка цю книжку. Під впливом спогадів написав листа до знайомої дівчини, але невмолимий час багато чого змінив у її житті. Вона вийшла заміж, проживала у Києві і просила Ореста більше їй не писати, а лише прочитати пам'ятний напис на останній сторінці. Тільки прочитавши його, Орест зрозумів все те, чого раніше не знав.
Після війни доля закинула колишнього військового до Австралії. Долаючи труднощі у вивченні англійської мови, адаптації до нових умов життя, він, людина з вищою освітою, почав займатися торгівлею, а згодом відкрив ресторан. Під час перебування в Папуа-Новій Гвінеї Оскар одружився з Тересою ( Танею), доктором стоматології, литовського походження. Після захворювання на малярію подружжя переїхало у більш сприятливий клімат, спершу, в середину країни, а потім -поблизу сонячного узбережжя Квінсленду. Останні роки свого життя Оскар Шенк провів у невеликому містечку, розташованому 700 кілометрів на північ від великого міста Сіднею.
Шахи були улюбленою розвагою Оскара, а цікавими і дотепними оповіданнями з пережитих подій він приємно дивував своїх слухачів. Тереса вивчила українську мову, полюбила нашу культуру, і вони разом з Оскаром цікавилися та щиро і щедро сприяли українським громадським потребам в Австалії і в Україні. Найбільшою їхньою радістю було дожити до розпаду Радянського Союзу і дочекатися незалежності Литви та України.
Не маючи прямих нащадків, у кінці свого життя Оскар Шенк ( Орест Шенкірик) вирішив пожертвувати свій величезний капітал на благо рідної землі - Рогатинщини. Пожертвувавши 25 тисяч австралійських доларів, Оскар Шенк посприяв у виданні двотомника "Рогатинська земля", а в березні 1992 року, у віці 93 років, він написав листа, адресованого рогатинській громаді та міській владі, у якому висловив своє бажання перерахувати 500 тисяч австралійських доларів на потреби розвитку Рогатинської гімназії.Ми щиро вдячні бл. п. Оскару Шенку за цей неоціненно щедрий подарунок.


_____________________________________________________________




Остап Шенкірик


Пан Остап Шенкірик з дружиною Марією були гостями відродженої гімназії у 1992 році. Рогатин-рідне місто пана Остапа. Він народився 26 січня 1933 року у родині адвоката та учительки. У 1944 році батьки з єдиним сином виїхали до Німеччини. Жили в місті Гадамарі, де Остап навчався в гімназії і належав до Пласту.У 1950 році родина переїхала до Америки. Освіту Остап Шенкірик здобув в Іллінойському університеті. Працював професійним інженером в Каліфорнійському Відділі Транспортації. Одружився з панею Марією Білоус, уродженкою м.Львова, лікарем за професією. Виростили сина Мирона і дочку Христинку, мають онуків Іванку, Бріяну і Романа.
Пан Остап Шенкірик за дорученням свого стрия, колишнього гімназиста Оскара Шенка, який проживав в Австралії, став головою благодійного фонду, призначеного для потреб гімназії. Протягом 1992-1999 років як голова фонду пан Остап Шенкірик постійно підтримував зв'язок з гімназією, кошти направлялися в Україну в міру придбання матеріальних цінностей, технічного оснащення, згідно спільного проекту забезпечити гімназію на рівні світових стандартів.
5 грудня 1999 року Остап Шенкірик відійшов у вічність. Світла пам'ять про нього залишиться назавжди у наших серцях.
Пані Марія Шенкірик продовжила благородну місію блаженної пам’яті свого чоловіка щодо розпорядження фондом Оскара Шенка для потреб нашої гімназії.


_____________________________________________________________




Іван Олексин


Іван Михайлович Олексин народився 26 червня 1922 р. в с. Вербилівці Рогатинського району в селянській сім'ї. Навчався у початковій, а потім у Рогатинській " Рідній школі ". Продовжував навчання у Львівській торговельній школі.
У 1943 р. він вливається в ряди Української Повстанської Армії (УПА), бере активну участь у боях з більшовиками. Він попадає в полон до американських військ. Доля закинула його до США (м. Рочестер). Заснував український спортивний клуб, студенський гурток. Працював бібліотекарем та директором бібліотеки місцевого українського народного дому. Одночасно став секретарем 244-го відділу Українського Братського Союзу (УБС). У скорому часі очолив УБС. Контакти з рідним краєм були забороненими. На Україні він не був майже 50 років, лише в 1991 р. мрія здійснилася. Іван Олексин був декілька разів гостем Опільської землі.
Велика заслуга голови УБС в тому, що він надав благодійну допомогу дітям Чорнобиля. Літаком " Мрія " було доставлено 200 т. медикаментів та різного обладнання, а також виділено допомогу в сумі 200 тисяч доларів. Пан Олексин не залишив поза увагою і рідний Рогатин. Степендії його імені одержують вдячні гімназисти.
Братський Конгрес Північно-Східної Пеньсільванії, який об'єднує союзи і товариства українців за кордоном, обрав його своїм президентом.
Іван Олексин часто буває у Києві, зустрічається з керівниками нашої держави, парламентаріями, лідерами демократичних партій.
Посольство України у США нагородило Івана Олексина Почесною Грамотою за братерські зв'язки між двома державами.


_____________________________________________________________



Іриней Прокопович


_____________________________________________________________



Олег Кудрик


Доктор Олег Кудрик народився 14 грудня 1912 року в родині отця Теодосія і Ольги Кудрик у місті Рогатині, де його батько довгі роки сповняв обов'язки гімназійного катехита, пароха міста, Рогатинського декана та директора Малої духовної семінарії. За професією доктор Олег Кудрик юрист, економіст і бібліотекар. Студіював музику у Львові (1934), осягнув студію магістра права, магістра економічних наук, магістра бібліотечних наук та докторат з політичних наук.
На рідних землях доктор Олег Кудрик працював правим дорадником для Окружного Союзу, Кооператив у Рогатині (1938) і Ходорові (1939). Пізніше, в 40 -х рр., виконував обов'язки і був членом дирекції Акціонерної Спілки "УГАС" у Кракові (1940-44). На еміграції він побував спочатку у Відні, а потім у Німеччині, де допоміг організувати торгівельну школу.
У 1949 році виїхав з дружиною Софією до США. Тут він включився у місцеве громадське життя. В 60-их роках д-ра О.Кудрика запрошено до університету Індіана. Тут став членом бібліотечного факультету, а згодом одержав призначення асистента декана та бібліотекаря для спеціальних доручень .
Його перу належать біографії, посібники і статті у виданнях університету Індіана. Найбільшим досягненням доктора Кудрика є його великий вклад в українську регіоналістику. Він був заступником голови комітету "Рогатинщина", діючим головою, відтак головою Центрального Комітету "Рогатинщина" і вісім років координатором збирання матеріалу і видання збірки "Рогатинська земля".
Востаннє він побував у рідному Рогатині 29-31 липня 1994р. на святкуванні 85-річчя гімназії. Гімназисти вітали його хлібом і сіллю, висловлюючи таким чином подяку за все, що він зробив для рідного міста, для рідної Альма-матер. Помер Олег Кудрик 18-го жовтня 1994 року.
Олег Кудрик був наскрізь шляхетною людиною. Нехай добра пам'ять про нього — небуденну людину — назавжди залишається серед нас!



_____________________________________________________________



Отець Іван Музичка


Отець Іван - це син української землі, якого не змінив довголітній побут поза її межами. Набував богословського знання, працював, душпастирював, навчався у різних західно-європейських країнах, в чужих середовищах високої інтелектуальної та духовної напруги, спілкувався з представниками різних культур, але назавжди залишився українцем. В ньому здійснюється Шевченкові слова: " І чужому научайтесь, свого не цурайтесь".
Молодість о. Івана припала на час другої світової війни, коли Україну роздирали різні напасники. Він стояв в рядах тих, які свою рідну землю боронили. В його душі залишається на ціле життя подив для військової дисципліни, який у письмовій творчості проявляється ясністю думки, економією вислову, потягом до глибин життєвих правд.
У рядах діаспорних мислителів о. Іван визначається знанням св. Письма. Воно доказане не стільки численністю цитат, хоч таких напевно не бракує в його писаннях, але радше біблійним способом думання, яке , щоб його зловити, вимагає ознайомлення з священними текстами читач.
Отець Іван є духовним наставником та меценатом Рогатинської гімназії імені Володимира Великого



_____________________________________________________________


Марія Шевців-Костюк


_____________________________________________________________



Віра та Ульріх Буш


_____________________________________________________________




Мирослав Бігус


Мирослав Богдан Бігус народився 1910р. в с. Підгороддя. Батько - Петро Бігус, сотник УГА, працював управителем шкіл в Підгородді, Беньківцях, Черчі. Вчився Мирослав спочатку в Бережанах, а потім закінчив Рогатинську гімназію.
У 1943р. вступив добровольцем до дивізії "Галичина".
Вирвавшись в 1946р. з полону в Руміні (Італія), він добився до Регенсбургу в Німеччині. Тут почав працювати у видавництві "Слово", де видавалися українські книжки та газета "Українське слово". В 1949р. став працювати на фабриці "Домініон" в місті Ляшін, а потім заклав із друзями українську книгарню в Монтреалі, яка розповсюджувала українську літературу та пресу.
В 1955р. п. Бігус виїхав до Торнто, де починається новий етап його діяльності. Він увійшов до Управи Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА, а згодом його обрали видавничим референтом, яким він залишився й понині, адміністратором журналу "Вісті комбантанта".
Сповнений великою любов'ю до рогатинської землі, зокрема до своєї гімназії, М. Бігус за згодою дружини і дітей свого постійного гімназійного товариша Осипа Дячишина призбирав надзвичайно цінну колекцію українських книг, які стали основою гімназійної бібліотеки, що її Б. Бігус постійно доповнює новими книгами. В 1997р. М.Бігус прислав у наш район партію книг "Рогатинська земля", які розподілено по шкільних бібліотеках району та Братством рогатинців у Львові.
Перебуваючи в Рогатині, М. Бігус відвідав центральну районну бібліотеку і переконався, що в ній дуже обмежений вибір новітньої літератури, а також книг, які видавались після війни в еміграції. Після цього він вислав понад 3 тисячі книг.
Коли запитали М. Бігуса, чи має він якусь матеріальну користь з тієї активності книголюба, то відповідь його була коротка: "Ця моя активність на книжково-видавничому полі дає мені стільки духовного задоволення, що про якусь матеріальну користь й мови не може бути. Навпаки, я вже вклав не мало своїх особистих ресурсів у цю мою активність. Свідомість того, що я в якійсь мірі можу прислужитися процесові культурного відродження України, мене сповнює невимовним вдоволенням і радістю".
Помер 2007 році в Канаді. 10 травня 2008 р. його прах переховано в рідному місті Рогатині.


Дивитись також Прощання з прахом Бігуса М.


_____________________________________________________________



Мирослав та Надія Шмігель


Мирослав Шмігель


Народився 1 лютого 1925 року в Бабинцях - Рогатині. Середню освіту завершив у Бережанах 1943 р. На еміграції перебував в Авгсбурзі, а до США прибув 1949р. Закінчив студії механічної інженерії у Ситі коледжі, Нью-Йорк (1960). Член Українського Визвольного Фронту і провідний активіст Спілки Української Молоді ( СУМ ). Був головою СУМ (1974 -1980), головою Виховної Ради СУМ (1980-1989), а з 1989 р. є екзекутивним заступником голови СУМ. Ентузіаст футболу, був гравцем СТ "Роксоляна" в Рогатині, УСТ "Чорногора" в Авгсбурзі та Українського Спортивного Клубу в Нью-Йорку. У Центральному Комітеті "Рогатинщина" займав пост заступника голови, тепер діючий голова. Голова-війт української громади Нью-Йорку.

Надія Шмігель


Народилася в 1932 році на Тернопільщині. Голова Суспільної Опіки Союзу Українок Америки.Часто буває на Україні. Була гостею ІV з'їзду Союзу Українок України у квітні 2001 року.

_____________________________________________________________



Отець Дмитро Сенів


Отець Дмитро Сенів, Митрат-Архипротопресвітер, народився у 1940 році в Югославії в українській родині. Його дідусь і бабуся родом із села Сарники Рогатинського району. Навчався в Бельгії та Італії. Під час репресії Броз-Тіто отець Сенів із всією родиною змушений був виїхати до Австралії, залишивши все майно.
Зараз отець Дмитро Сенів - священик греко-католицької церкви у місті Сідней. Його парафія охоплює територію в радіусі понад 100 кілометрів. В 1996 році він був гостем Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого. За його сприяння гімназійна бібліотека отримала книжки від видавництва "Свічадо" на суму 1000 доларів



_____________________________________________________________



Володимир Боднар


Боднар Володимир народився в селі Княгиничі Рогатинського повіту в сім'ї урядовця — дорожнього інженера.
В рідному селі закінчив семикласну загальноосвітню школу за Польщі. Потім поступив до Рогатинської гімназії, після закінчення якої здав так звану "малу матуру", бо продовження навчання у вищому закладі перериває війна. Після того вчителював у селах Рогатинського району.
В час більшовицько-німецької війни емігрував спочатку до Німеччини,а потім до Канади, де й проживає сьогодні.



_____________________________________________________________


Василь Наконечний


_____________________________________________________________


Михайло Стецюк


Стецюк Михайло Михайлович народився 4 квітня 1915 року в селі Підвиння. Початкову освіту одержав у Підвинській початковій школі. В 1940 році закінчив курси бухгалтерів при Рогатинській гімназії імені Володимира Великого. До 1944 року працював в торгівлі. В місті Рогатині відкрив свій магазин.
У 1944 році пішов у дивізію СС - Галичина, яка на той час тільки формувалася. Приймав участь у боях під Бродами, де був захоплений в полон. Був спочатку в Австрії, згодом перевезений до Італії, де пробув 2 роки, а потім його переводять в Англію. Саме в Англії визволився із полону і залишився там проживати. Працював Михайло Михайлович на текстильній фабриці ( 1947 -1994 рр.)
В 1994 році повернувся в Рогатин, де і проживав. Пан Стецюк вихований в націоналістичному дусі. Вніс пожертвування на розбудову Рогатинської гімназії ім. Володимира Великого.
В 2007 році помер, похований в с. Підвиння.


_____________________________________________________________




Микола Єйна




_____________________________________________________________


Ярослав Чолій


Чолій Ярослав Олексійович народився у 1930р. в с.Черче. Батьки його користувалися повагою та авторитетом у односельців. Батько був вітом, мати брала участь у фестивалях, виставках, була головою "Союзу Українок". Своїх дітей батьки виховували у дусі патріотизму та безмежної любові до рідної землі. Одна з Ярославових однокласниць пригадує вірш , який малий Славко розповідав у школі:
Українець я маленький,
Українці батько й ненька
І сестричка, й братик милий
На Вкраїні народились.

Нелегко родині було залишати рідну землю, але й залишатись вони не могли, бо знали, як радянська влада знущалася над тими, хто любив свій народ та Україну. Тож у 1944р. Олекса Чолій забрав дітей (Ярослава і Марту ) та дружину Ганну і поїхали спершу в Польщу, потім у Німеччину, а звідти вже до Канади. Батьки все робили для того, щоб діти отримали освіту. Ярослав та Марта вчились у школі, а пізніше Ярослав здобув вищу освіту, а Марта - середню.
У Ярослава Чолія є два сини : Володимир - священик, а Євген -політик. Живуть вони в Монреалі.



_____________________________________________________________


Віра Дратвінська


Віра Дратвінська народилася 1919 року. Закінчила Рогатинську гімназію ім. Володимира Великого. В довоєнний час проживала в м. Рогатині по вул. Лесі Українки, 21.
Воєнна завірюха зробила з пані Віри емігрантку, яка знайшла притулок і спокійне життя далеко від рідного Рогатина у Франції. Зараз проживає в Парижі.
Як тільки впала залізна завіса, Віра одна з перших приїхала в Рогатин і завітала в стіни рідного закладу, її глибоко вразила бідність технічного оснащення навчальних кабінетів. І через деякий час пані Дратвінська відвідала Рогатинську гімназію вдруге з подарунком - 1000$ США для купівлі ксерокса та іншого необхідного обладнання. Частину цих коштів було зібрано у Франції під час українських вечорниць,
Віра Дратвінська - голова Союзу Українок у Франції, з І967 року -керівник-диригент Українського хору Катедрального Храму Святого Володимира Великого в Парижі.


_____________________________________________________________


Сім'я Бойкевич


_____________________________________________________________


Сім'я Мелько


Володимир Мелько народився 7.02.1913р. в Новосільцях, п. Бібрка. Середню освіту (8 класів) здобув у Рогатинській гімназії і закінчив матурою у філії Академічної Української Гімназії у Львові (1934р.).
В 1936 р. закінчив однорічну Торговельну школу у Львові. Відбувши практику в Центробанку у Львові, перейшов на працю організатора дрібної ощадності в Рогатині, був ревізором кредитових кооперативів в окрузі Рогатина.
У 1939р. працював бухгалтером в Окружному Союзі Кооператив, а в 1941р. став головним бухгалтером і членом дирекції ОСК. З 1943р. - викладач бізнесових предметів (торговельна математика, рахунковість) у місцевій Торговельній школі. На еміграції у Байройті, Баварії включився в культурно-освітну працю Таборівих товариств і вчив торговельно-рахункові предмети у середній торговельній школі. Переїхавши у 1949р. до Америки, перекваліфікувався на креслярі і працював у Філядельфії до виходу на пенсію в 1983р.
З 1959р. - член комітету Рогатинців, а на II з'їзді Рогатинців (1984р.) обраний секретарем Центрального Комітету "Рогатинщина". Багато зусиль віддає систематизації матеріалів ІІ-томного збірника "Рогатинська земля".
У просвітницькій роботі допомагає п. Володимиру дружина Анна, уродженка Рогатина, із родини Плеканів. Зараз родина Мельків живе у Філядельфії і працює у різних товариствах.


_____________________________________________________________


Орися Бачинська


Орися Колнблянтнер-Бачинська - внучка нашого директора гімназії Омеляна Бачинського. Народилася в Канаді, куди емігрували її батьки. Вийшла заміж за австрійця Петера Колнблянтнера, який представляв швейцарську фірму у різних країнах.
Після відновлення гімназії почала переписуватись з директором. На запрошення дирекції в 1991 році відвідала гімназію, побувала в колишньому кабінеті дідуся. Після короткого відпочинку від'їхала в Київ.


_____________________________________________________________


Рената Голод


_____________________________________________________________


Мирослав та Ольга Тичківські


_____________________________________________________________


Степан Покришка


_____________________________________________________________


Надія Волос


_____________________________________________________________


Отець Дмитро Бігун


_____________________________________________________________


Родина Мединських


_____________________________________________________________


Михайло Ромах


_____________________________________________________________


Казимир Зажицький


_____________________________________________________________


БАТЬКИ ДІТИ ЯКИХ НАВЧАЛИСЬ ТА НАВЧАЮТЬСЯ В ГІМНАЗІЇ










назад


Вітаємо!

Наших колег з
Днем народження!!!


Мартинюк У.Л. - 01 квітня
Стечак У.І. - 01 квітня
Бабій І.О. - 23 квітня
Скарбовська Г.Я. - 28 квітня

Архів новин

Квітень 2019 (11)
Березень 2019 (11)
Лютий 2019 (10)
Січень 2019 (5)
Грудень 2018 (12)
Листопад 2018 (13)
Жовтень 2018 (18)
Вересень 2018 (7)
Серпень 2018 (3)
Червень 2018 (11)
Травень 2018 (18)
Квітень 2018 (13)
Березень 2018 (9)
Лютий 2018 (8)
Січень 2018 (6)
Грудень 2017 (14)
Листопад 2017 (11)
Жовтень 2017 (9)
Вересень 2017 (4)
Червень 2017 (1)
Травень 2017 (8)
Квітень 2017 (5)
Березень 2017 (8)
Лютий 2017 (11)
Січень 2017 (3)
Грудень 2016 (14)
Листопад 2016 (10)
Жовтень 2016 (7)
Вересень 2016 (7)
Травень 2016 (3)
Березень 2016 (2)
Лютий 2016 (5)
Грудень 2015 (3)
Листопад 2015 (3)
Жовтень 2015 (4)
Вересень 2015 (3)
Серпень 2015 (1)
Травень 2015 (2)
Квітень 2015 (1)
Березень 2015 (1)
Лютий 2015 (1)
Листопад 2014 (1)
Жовтень 2014 (2)
Травень 2014 (5)
Березень 2014 (5)
Лютий 2014 (1)
Січень 2014 (2)
Грудень 2013 (10)
Жовтень 2013 (7)
Вересень 2013 (5)
Липень 2013 (1)
Травень 2013 (9)
Квітень 2013 (7)
Лютий 2013 (10)
Грудень 2012 (10)
Жовтень 2012 (20)
Травень 2012 (7)
Березень 2012 (6)
Грудень 2011 (5)
Жовтень 2011 (13)
Червень 2011 (4)
Березень 2011 (5)
Лютий 2011 (5)
Грудень 2010 (8)
Листопад 2010 (7)
Вересень 2010 (4)
Травень 2010 (4)
Вересень 2009 (5)


Гімназійний
відео-архів

Логін




КАЛЕНДАР

«    Квітня 2019    »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30