Вечір зустрічі випускників у Рогатинській гімназії – досить особливе свято. Тим паче, якщо минає 10 років. Це чудова нагода побачитись з однокласниками та вчителями. Навіть за два роки ці люди стають для тебе дуже близькими й рідними, і ти почуваєшся як удома. У стінах гімназії тобі завжди раді, тут тепло і світло. А ще – багато щирих обіймів і усмішок.
Щодо концерту – без сумніву, тут серйозна підготовка. Одинадцятикласники – великі молодці, адже всупереч шаленим графікам, навчанню, підготовці до ЗНО вони зуміли зробити неймовірно гарний концерт. Сучасні танці, пісні, сценки, фотоспогади десь розчулювали, часом змушували сміятися і ще й згадувати себе учнем гімназії 💔 . Оплески – тому підтвердження! (а плескала я – з усієї сили)
Зустріч випускників – такий собі маховик часу, що повертає тебе в дитячі та юнацькі роки, відкриває емоційну частинку і думаєш, що навчалася у найкращій школі.
І Вам, Галино Ярославівно, дуже дякую за оригінальний сценарій і приємні враження. У Вас талановиті діти. Хочеться їм побажати, щоб вони ловили прекрасні миті від навчання у гімназії, здали добре ЗНО і здійснювали свої заповітні мрійки.
Обіймаю і дякую за все!
P. S. Мабуть, я не про все написала, іноді бракне слів. Але у мене було два незабутніх роки у гімназії, де навчили найціннішого (дуже боюсь пафосу) – вірити в себе 💛